Сумський політолог, який передбачив прихід Зеленського до влади, підбив підсумки 4 років його президентства.
Сумський політолог, який передбачив прихід Зеленського до влади, підбив підсумки 4 років його президентства.
20 травня 2019 року відбулася вікопомна інавгурація Володимира Олександровича. Треба дещо згадати.
Тут західні лідери вголос нахваляють президента України: він, мовляв справжній лідер і дуже мудрий. Навіть Джордж Сорос щось подібне заявляв.
Зеленський, хто б і що про нього не думав — безперечно харизматичний і має лідерські якості.
Бо саме він закрутив навколо себе Квартал 95. Де не тільки десяток акторів, а і сценаристи, піарники, менеджери. Рекламісти.
Ну і працівники сцени: звук, світло, декорації.
Плюс купа фільмів.
Працювала ціла фірма. І він там був директором.
Але ось що стосується позиції “мудрий” — я би з Соросом не погодився.
Зеленський так і не навчився стриманості.
Згадайте ще його передвиборче: “я вам нічєво нє должен”.
Якщо його не заціловують — він дратується.
А якщо його ще й тикають у щось (що на його погляд його характеризує не як Найвеличнішого бубочку) — він спалахує.
Звідси і “я вам не лох”, і “вийди звідси, бандит”, і буксування на Бутусова та інших журналістів.
Людину, яка не може за 4 роки набратися стриманості та дипломатичної розважливості — не мудра точно.
А ще — за 4 рочки можна було б і навчитися говорити.
Ні, з телесуфлера на відосиках виходить гарно.
Неперевершені сценаристи. Незвичний і вже забрендований напіввоєнний стиль.
Плюс подвиг народу і ЗСУ.
І парламенти і світові лідери встають і аплодують.
А Володимир Олександрович усе сприймає на свій рахунок.
Бо купа фаворитів це весь час підкреслює.
У боротьбі за вуха лідера перемагають не розумні, а ті, хто захвалює.
А нарцис апріорі не може вважатися мудрим.
Я би наважився прослідкувати за політичною кар’єрою Зеленського. Щоб почати розуміти — де нація спіткнулася. І що призвело до війни.
Зеленського у політиці можна розділити на кілька етапів.
Усі, хто повірив словам Зе!: “Я не політик, я такий як і ви” — мусить знати, що його розвели.
1) з середини 2000-х і до приходу Януковича до влади Зеленський був інструментом політики. Його використовували олігархи як політичного кілера. А що? Сказати фас.
Дати кілька меседжів.
Заплатити.
І далі робота сценаристів та трупи.
І так Зеленський і Ко стали зачищати електоральне поле.
2) Це ж продовжувалося і з приходом Януковича. Стьоб — це сучасна зброя у політиці. Висміяний, вистібаний Кварталом 95 політик втрачав електоральну підтримку.
Стібалися і з Януковича. Але по-доброму, не переходячи ліній.
Згадайте і мультики Кварталу. Де собачкою там бігав Наєм, а більшість політиків виглядали тупими.
Та люби Боже правду — у цьому був і позитив. Бо смішний — вже не страшний. Тому на Майдані не було переляку. Хоча, це і просто тому, що українці не перелякані генетично. Та все ж.
3) Під час та після Революції Гідності Квартал спочатку стібався з України в своїх порівняннях та з майданівців (це я про повій та ебанітові палички).
Потім відіграли назад і почали продовжувати свій розгон в Україні, стібучись над усіма на догоду ІгарьВалєрічу Коломойському.
За 4 повістки до армії Зеленський почав з особливою неприязню відноситись до Порошенка.
4) Після виходу “Слуги народу” Зеленський остаточно в’їхав в політику на велосипеді Голобородька.
Хитрий, але не далекоглядний ІВК зрозумів — що це шанс. Серіал був геніальним піар-ходом.
Нам продали те, чого ми найбільше хотіли: порядного президента.
І ми забули, що усіх інших політиків “непорядними” зробив на сцені сам Зе! і Ко. У людей, які не вміють мислити критично — не було шансу. Його обрали.
З особливою жорстокістю було висміяно життєво необхідне. Пам’ятаєте?
Обивателю кажеш: “Армія. Мова. Віра.”, а у відповідь глузливе кварталівське: “А то путін нападьот? Хахаха.”
Тепер не смішно.
5) цей етап кар’єри Зеленського був найкоротшим. Він почався у Новорічну ніч 31 грудня виступом на 1+1. І вже у середині січня рейтинг Зеленського був вищим за рейтинг Порошенка. Зеленський мовчав, щоб ніхто не бачив страшного: без репетицій тексту і суфлера він говорить нісенітницю. За нього говорили відоси, креативні борди і Дмитро Разумков.
6) І 20 травня — тріумф і початок нового етапу політичної кар’єри. Цей етап був з новими виборами, Богданом і першим урядом Зеленського — Олексія Гончарука. Коли закони на потоці, більшість Слуг наївні кнопкодави.
Але відчуття, що усе кудись летить.
І повний контроль за усіма гілками влади. І прокурор на 100% свій.
7) Новий етап — це переворот Єрмака, який переміг усіх у драчці за вуха нарциса. Склалася ситуація, коли усі рішення наче б то приймаються Зеленським. Але насправді процес підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень і контролю за їх виконанням — здійснюється в офісі президента Єрмаком та його командою.
Типовий, хрестоматійний фаворитизм та непотизм.
Почалося велике крадівництво. Яке подавалося некритичному піплу -як нечувана щедрість.
А ще - контроль за більшістю інформаційних площадок.
А ще — контроль над формуванням завтрашньої повістки.
Та, не зважаючи на тотальний контроль — рейтинг Зеленського почав обвалюватися.
І станом на 23 лютого 2022 року — він був на рівні 23-25%.
8) етап війни. Боневтік. І знаєте, що це було? Він просто перевершив наші очікування. Завжди політики не справджують наші очікування. І ми в них розчаровуємось.
Бо ми — нація-підліток. А значить наївні і максималісти. Треба все і одразу.
З переходом від доброти і мімішності — до люті, і готовності до подвигу.
Ми всередині себе думали — що втече. А він не втік. І не втекти — в наших очах почало означати — подвиг.
Ось я не втік із Сум. Але я про себе і знав, що не втечу. А тут нежданчик — і він не втік.
І тепер рейтинг Зеленського — піднебесний.
А далі несподівано для всіх відбулася ще дві надважливі метаморфози, що сталися із Зеленським.
Перша. Наш президент не малює особисто стрілочки на глобусі. На відміну від путіна — він не керує ЗСУ.
І хоча явно недолюблює Валерія Залужного — терпить.
Я думаю, що це необхідна умова Заходу для нашої підтримки.
Але повторюся — нам з цим повезло. Бо уявіть, якби армією керував Єрмак? Страшно?
Друга метаморфоза.
Ми всю дорогу уявляли Зеленського коміком, в комедійному амплуа. А виявилося, що найкраща роль, яку він зіграв — це роль трагічна. І у нього виходить. І ми обов’язково побачимо ще й іншого Зеленського.
Але це залежить від того, якою буде наша перемога: повною і беззаперечною? Чи частковою?
І яким стане післявоєнний президент?
Бо вже зараз очевидно, що ми воюємо за цивілізаційні цінності. Але методи Офісу такі, що нагадують (у кращому випадку) Орбана.
У мене є гіпотеза з цього приводу.
Але її ще потрібно обсмоктати.
З 5-м роком Зеленського на посаді усіх нас.
