Як розпізнати домашнє насильство й де шукати допомогу

Про домашнє насильство у суспільстві зазвичай не говорять.

Постраждалі бояться розголосу й сильнішої агресії з боку кривдника. А той, хто мимоволі став свідком злочину, зазвичай вважає, що це його не стосується. Статистика свідчить, що від домашнього насильства потерпають в основному жінки. Їм належить понад 85% звернень про вчинення фізичного, психологічного та інших видів тиску.

При чому, страждають вони не лише від агресії чоловіків, а й від знущань дорослих синів. Цукр поспілкувався з головою громадської організації «Ліга сучасних жінок» Ольгою Поляковою й дізнався, що робити, якщо дії рідних людей загрожують вашому здоров’ю й життю. 

Що ти собі навигадувала?

Законодавчо визначено чотири форми домашнього насильства. Серед них психологічне. Воно включає образливі коментарі, прізвиська, лайки, погрози, приниження, переслідування й залякування. Основна мета такої поведінки — здійснити вплив на близьку людину, взяти під контроль її поведінку.

Існують кілька підвидів психологічного насильства, зокрема віктімблеймінг — звинувачення жертви й «перекладання» на неї відповідальності та газлайтинг — дії, які змушують людину сумніватися у своїй адекватності. Маніпулятор постійно знецінює успіхи близької людини, у результаті чого вона перестає вірити у свої сили. Навіть найпростіші життєві рішення у такому стані їй приймати важко. Найчастіше газлайтери користуються фразами: «Ти все наплутала», «Я такого не казав», «Що ти собі навигадувала?».

Сексуальне. До цієї форми відносять будь-які дії сексуального характеру без добровільної згоди людини. До жертв застосовують зневажливі коментарі щодо їхньої сексуальності, небажані дотики, домагання, примушують дивитися порнографію, займатися проституцією. Ця форма також включає розбещення неповнолітніх та зґвалтування.

Економічне. Основні його ознаки — це позбавлення людини зароблених нею коштів, а також документів. Кривдник може обмежити право задовільняти потреби особи у харчуванні, навчанні чи лікуванні, а також принижувати її, вказуючи на власну матеріальну перевагу.

Фізичне. Заподіяння шкоди людині через фізичний контакт. Це можуть бути ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі та нанесення побоїв.

Чому жінки бояться визнати себе постраждалими

Є різні причини такої поведінки, втім серед найпоширеніших — це суспільний осуд. Страх почути від своїх родичів, друзів та знайомих фрази: «Якщо у тебе проблеми в родині, то ти погана дружина» або «Якщо терпиш насильство над собою, значить тебе це влаштовує», «Тебе б’є чоловік, бо ти ледаща й гуляща», змушує жінок приховувати своє становище.

Крім того, жінка може боятися визнати себе особою, що постраждала від домашнього насилля, бо відтак зробить висновок, що життя не склалося й вона сама у цьому винна. На додаток, постраждалі мовчать через непродуману систему допомоги.

У Сумах жінці з дитиною, старшою за півтора року, нікуди буде подітися у разі пошуку термінового прихистку від домашнього насильства,  — говорить голова ГО «Ліга сучасних жінок» Ольга Полякова.

За її словами, нині жінки, які потрапили в складні життєві обставини, можуть отримати тимчасове місце проживання в «Центрі матері та дитини» та в Сумському обласному центрі психологічної допомоги. Утім, кризової кімнати чи притулку, який мав би виконувати функцію безпечного місця на випадок термінової потреби, в Сумах поки немає. Нині він лише на етапі створення.

— У більшості випадків постраждалі задумуються над необхідністю шукати прихистку унаслідок саме фізичного насильства, — розповідає пані Ольга, — зокрема, до нас зверталася жінка, дорослий син якої має алкогольну залежність і щодобово у їхній спільній оселі влаштовує пиятики з незнайомцями й незнайомками. Жінка щоночі замикається у своїй кімнаті й тремтить від жаху через погрози. Коли ж їй доводиться виходити на кухню чи до ванної кімнати, вона нерідко отримує забої від сина.

Чому жінки повертаються до своїх кривдників

Постраждалі від домашнього насильства мають певні психологічні зміни особистості, адже перебувають у постійному напруженні. У них спостерігається високий рівень недовіри до всіх, хто намагається допомогти, що ускладнює процес спілкування. Є три основні кроки, які допомагають фахівцям налагодити комунікацію в роботі з постраждалими.

• Визнання. Жінка має сама для себе зрозуміти, що вона жертва, а те, що відбувається — це протиправні дії. Вони мають негативні наслідки й для неї самої, й для інших членів родини.
• Називання. На цьому етапі жінка має визнати, що вона — жертва, яка потерпає від домашнього насильства і що це набагато серйозніше, ніж сварка.
• Розуміння. Треба прийняти, що насильство — це свідома поведінка особи, яка це вчинила й зробила вона це для задоволення власних потреб, зокрема заради контролю, маніпуляцій, самовизнання тощо.

Якщо потерпіла не пройде усі ці три етапи, найімовірніше вона повернеться до свого кривдника. За інформацією Українського кризового медіацентру, з усіх жінок, що викликали поліцію за фактом насилля в сім’ї, 30% згодом забирали свої заяви.

Ольга Полякова

Голова ГО «Ліга сучасних жінок»

Захищені й беззахисні одночасно

— Вітчизняне законодавство щодо протидії цьому ганебному явищу суттєво вдосконалилося. Якщо раніше сімейним насильством вважалися інциденти у подружжі, то з грудня 2017 року до суб’єктів домашнього насильства віднесено колишнього чоловіка, дружину, співмешканців, співмешканок, прийомних батьків, осіб, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідних братів, сестер, опікунів та інших родичів.

До того ж домашнє насильство визнано кримінальним злочином з відповідними покараннями: від штрафів до позбавлення волі й такі прецеденти в Україні непоодинокі. Указ Президента України «Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства» передбачає активізацію усіх ресурсів.

Зокрема зобов’язує органи місцевого врядування до створення служб підтримки постраждалих осіб та забезпечення їх належного функціонування. Проте, Типове положення Міністерства соціальної політики про притулки не дає жінці права самій звернутися до цих закладів. Документ вимагає, щоб у постраждалої особи обов’язково було направлення, наприклад, від соціальної служби, голови громади тощо.

До речі, до «Центру матері та дитини», розташованого в Сумах, також можна звертатися лише з направленням від Сумського міського центру соціальних служб

Але ж більшість кризових випадків трапляється саме увечері та вночі й жінкам, які часто є матеріально залежними від кривдників, у такому разі просто нікуди йти. Водночас за новим законом щодо протидії домашньому насильству, поліцейські можуть винести терміновий заборонний припис агресору.

Цей документ забороняє наближатися до постраждалої протягом десяти днів. Потім термін можна подовжити на пів року в судовому порядку. На жаль, на практиці, попри адміністративну відповідальність, чоловіки часто повертаються і порушують такі приписи, а постраждалі далеко не завжди наважуються вдруге викликати поліцію

Як розірвати коло насильства

Перш за все людина, над якою чинять насильство, має усвідомити, що ситуація не владнається сама собою. На жаль, насильство — це феномен, який має циклічний характер та тенденцію до посилення. Коротко такий цикл називають «коло насильства», коли кривдник вдається до агресії, наносить побої, а потім просить вибачення.

Після цього впродовж якогось терміну сім’я живе мирно, однак це триває недовго. Дуже скоро ситуація знову загострюється й насилльство повторюється. В Україні існують організації, які у телефонному режимі допомагають постраждалим:

Урядовий контактний центр, телефон: 15-47

Система Безоплатної правової допомоги, телефон: 0-800-213-103

Національна «гаряча лінія» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації,
телефон: 0-800-500-335 або короткий номер з мобільного 116-123

Куди звернутися в Сумах

На території Сумської міської територіальної громади діють наступні заклади, до яких можна звернутися у разі складних життєвих обставин:

Сумський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Займається підтримкою та соціальним супроводом сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, в тому числі внаслідок насильства в сім’ї.

Адреса: вул. Харківська, 42. Телефон: 700-704, 700-606, 700-607

Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради

Займається захистом прав дітей, які зазнали насильства в сім’ї або постраждали від жорстокого поводження.

Адреса: вул. Харківська, 35. Телефон 70-19-15, 70-19-17

Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань

Надає безкоштовну екстрену психологічну допомогу. Є цілодобові телефонні консультації психолога й психотерапевта.

Адреса: Білопільський шлях, 22. Телефон: 780-000, 050-914-40-24

«Клініка, дружня до молоді» КНП «Дитяча клінічна лікарня Святої Зінаїди»

Надає медико-соціальну допомогу підліткам. Організовано прийом юриста, психолога та профільних лікарів.

Адреса: Івана Сірка, 3. Телефон: 66-18-98, 095-194-89-49

Сумський обласний центр соціально-психологічної допомоги

Надає послуги постраждалим від домашнього насильства й можливість тимчасового проживання.

Адреса: Іллінська, 51 Г. Телефон: 60-18-58

Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Сумській області

Надає безкоштовну правову допомогу особам, постраждалим від домашнього насильства.

Адреса: Покровська площа 9/1. Телефон: 66-51-08, 080-021-31-03

«Центр матері та дитини»

Надає можливість тимчасового проживання для жінок на сьомому — дев’ятому місяці вагітності та матерів з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню материнського обов’язку. До центру також можуть звертатися сім’ї з дітьми, які прибувають до міста Суми з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Адреса: Герасима Кондратьєва, 110. Телефон: 78-15-27, 095-300-26-57

Українська Гельсінська спілка з прав людини у місті Суми

Надання безкоштовної правової допомоги, допомога у влаштуванні до закладів тимчасового перебування.

Контактна особа — Наталія Єсіна, координаторка інформаційно-просвітницького напряму.

Телефон: 095-931-11-10

Громадська організація «Кризовий центр психічного здоров’я»

Надання безкоштовної психологічної допомоги телефоном.

Контактна особа: психолог Марина Троїцька. Телефон: 050-976-74-98

Сімейні радники Сумщини

Надання посередницьких консультацій

Контактні особи: Ольга Полякова. Телефон: 050-407-14-90

Людмила Пономаренко Телефон: 066-832-72-20