Війна – це постійний екстремальний стан для наших захисників. Військові виборюють не тільки право на життя, а й на незалежність Батьківщини. Але чи думає хтось, як їм? Все, що вони побачили на фронті, назавжди лишиться у їх памʼяті, і це безумовно серйозно впливає на психіку вояків. Захисники та захисниці наші повертаються різні: хтось спокійний, наче людина в ньому померла; хтось надто збуджений з бажанням повернутись назад на поле бою; а хтось зламаний, наче лялька, як фізично, так і психологічно.
Війна змінює наше життя. Вона перевертає свідомість та змушує нас замислюватись над речами до яких раніше не зверталися. «Вони захищали нас. Тепер нам захищати їх. Інакше не вийде», - говорить талановитий сучасний письменник Сергій Жадан про наших військових, які вже повернулись з фронту. Але часто люди не знають і не розуміють, як правильно поводитись та що говорити поряд з військовим, щоб ненароком не задіти за живе й висловити подяку.
Ми мали змогу поспілкуватися з груповим психоаналітиком, кризовим психологом, травматерапевтом, координатором «Центру психічного здоров’я та психосоціальної підтримки», Оксаною Іванцовою. Вона допомогла краще зрозуміти і розставити акценти у спілкуванні з військовими, аби вони відчули нашу щирість, теплоту і турботу і не були травмовані необережним словом.
«Зустрічалась не з одним випадком, коли військових спонукають до бесіди з пустої цікавості. Не логічні запитання типу: «А що ти там робив?», «Ну, як ти там?», «А ти вбивав? А скількох?», що будуть змушувати нашого захисника поринати у події того часу та згадувати усі ті жахливі події. Вкрай небажано висловлювати власну думку, типу «Я тебе туди не посилав», «Був би розумнішим, на фронт би не потрапив». Фрази «Все буде добре» та «Тримайся» можуть видаватись пустими та не сприятимуть комунікації», - розповідає пані Оксана.
«Зустрічалась не з одним випадком, коли військових спонукають до бесіди з пустої цікавості. Не логічні запитання типу: «А що ти там робив?», «Ну, як ти там?», «А ти вбивав? А скількох?», що будуть змушувати нашого захисника поринати у події того часу та згадувати усі ті жахливі події. Вкрай небажано висловлювати власну думку, типу «Я тебе туди не посилав», «Був би розумнішим, на фронт би не потрапив». Фрази «Все буде добре» та «Тримайся» можуть видаватись пустими та не сприятимуть комунікації», - розповідає пані Оксана.
«Як би ви не хотіли підтримати свою близьку людину чи бути єдиним джерелом її підтримки – це буде неправильно. Навпаки заохочуйте її брати участь у соціальних заходах і взаємодіях з суспільством. Нехай військовий підтримує стосунки й з іншими товаришами, ходить на зустрічі та повертається до свого повсякденного життя. Пам’ятайте, що приблизно 30% військових, що брали участь у бойових діях, потенційно будуть мати після повернення ПТСР», - розповідає нам пані Оксана.
«Тим не менш, піклуючись та підтримуючи військового, ви самі не повинні нехтувати власними потребами у фізичному та психологічному здоров’ї. Якщо ви будете перевантажені підтримкою близької людини і почнете відчувати емоційне вигорання – не нехтуйте цим. Такі сигнали організму можуть спричинити проблеми зі здоров’ям й обмежити вашу здатність допомагати іншим», - поділилась з нами пані Оксана.
«І головна порада тим, хто зіткнувся з такою ситуацією в житті, коли повернулася близька людина з фронту. Поважайте її особистий простір. Розумійте, що кожен має власний час для ментального повернення з війни. Нічого не відбувається одразу. Усьому свій чай, просто будьте поряд та покажіть їй, що разом ви все переможете», - радить психоаналітик Оксана.
Знайти його ви зможете за адресою: вулиця Соборна, 38.
Або зробити онлайн-запис за номером: (+380) 50 542 0505
Все буде, Україна!
Підготувала Наталія Біловол
