7 лютого сум’яни провели в останню путь двох захисників України.
Командир відділення стрілецького взводу стрілецької роти Андрій Похилько, якому торік у грудні виповнилося 44 роки, загинув 6 грудня внаслідок осколкового поранення, пише Суспільне.
“Андрій Похилько – це син мого покійного друга, з яким ми довго дружили. На жаль, він рано пішов з життя, і Андрій Похилько проживав з мамою. А сьогодні дізнаюсь таку трагічну новину. Якщо людина зробила такий вибір, що пішов захищати нашу Батьківщину, – значить, справжня людина, відповідальна людина”, — зазначив Вячеслав Линов.
У Сумах попрощалися з військовими Андрієм Похильком та Сергієм Шевченком
Товариш загиблого Андрія Похилька — Микола згадує: “Займалися спортом в одній залі ми, панкратіоном. Дуже добра людина була, поважна, хоробра, щира. На жаль, втрачаємо найкращих чоловіків”.
Старший сержант Сергій Шевченко був головним сержантом мотопіхотного взводу мотопіхотної роти. 48-річний боєць загинув 6 червня минулого року і пів року вважався зниклим безвісти.
“Сержант Шевченко загинув 6 червня 2022 року під час виконання обов’язків щодо захисту Батьківщини, але у зв’язку з тим, що його не можна було впізнати, співпадання пройшло за ДНК батьків”, — зазначив начальник групи Сумського Центру комплектування Руслан Флорчук.
Сергій тричі переукладав контракт зі Збройними Силами, — розповідає батько загиблого. “Чекали дуже довго, з літа минулого року. Вже всі сльози закінчилися. Добре, хоч є нащадок – онук мій, Андрій. Побільше б таких було козаків, як мій син, не ховалися б по кущам, по маршруткам”, — говорить Станіслав Шевченко.
Валерій тривалий час працював з Сергієм Шевченком в карному розшуку. Чоловік згадує про загиблого: “Роботу свою гарно виконував, нормальний відкритий хлопець, порядний. – Коли він пішов у зону бойових дій?- Давно його не бачив. В 2014 році, напевно”.
Анна Кирилівна, що прийшла на поховальну церемонію, розповідає: її син воював разом із Сергієм і досі вважається зниклим безвісти. “Його знайшли, а мого сина не знайшли. Вони разом були 2 червня. У мене ДНК не зійшлося. У Слов’янському районі. Вони з Бахмута виїхали, десь там, село Маяки, в тому радіусі”, — розповідає жінка.
Після відспівування і прощання в церкві захисників поховали на Алеї слави Баранівського кладовища.
