Ім’я британського драматурга ірландського походження Мартіна МакДонаха не потребує зайвих коментарів. Твори цього оскароносного автора прикрашають афіші майже всіх провідних театрів світу.
Ім’я британського драматурга ірландського походження Мартіна МакДонаха не потребує зайвих коментарів. Твори цього оскароносного автора прикрашають афіші майже всіх провідних театрів світу. Серед найбільш шанованих п’єс МакДонаха пальму першості, безумовно, тримає «Королева краси з Лінана»
Цей драматургічний твір одразу мав шалений успіх. Одна з перших постановок – у 1996 році на сцені Лондонського Королевського театру. А через два роки «Королева краси» підкорює Нью-Йоркський Бродвей. З того часу починається тріумфальний прокат «Королеви» у планетарному масштабі.
Незабаром «Королеву краси» зможе подивитись і сумський глядач. Постановку знаного твору на сцені Національного академічного театру імені М.С.Щепкіна здійснив молодий режисер Дмитро Демков, відомий в Україні багатьма творчими проектами. За його словами, творчість МакДонаха приваблює своєю близькістю до світобачення класиків.
Для здійснення своєї творчої мети МакДонах обирає далеку глибинку, у якій постійно мешкають бідність, туга, відчай і жорстокість. Саме тут, на невеличкому клаптику закинутої території довгі роки проживають разом стара мати Мег та її перезріла донька – Морін.
Сестри Морін вже давно знайшли своє сімейне щастя, а вона залишається сам-на-сам зі своєю самотністю. І коли їй нарешті посміхається окраєчок щастя (любов до Пато), на заваді здійснення мрії стає мати. Стосунки між двома кровно рідними істотами перетворюються в жахітливу драму і зрештою знаходять трагічний вихід.
Режисер Дмитро Демков наповнив сценічний простір великою кількістю режисерських прийомів. Хворий нервовий імпульс втілений у образі Рея Дулі – 20 літнього хлопця, якого переповнюють цинічна відраза до довколишнього світу і прагнення відстояти своє маленьке право на індивідуальну свободу. Водночас оточуюче середовище ніби весь час провокує його до підняття градусу істеричності, бо є незмінним джерелом агресії і цинізму, що спонукає його до вживання наркотиків.
Вистава наповнена оригінальною сценографією, яка метафорично підкреслює протиборство двох начал в людині і світі – співвідношення добра і зла, в якому ніколи не буває однозначних переможців. Образне тло вдало доповнюють елементи японської театральної школи. Так, образ тиранічної матері передається через ляльку/сутність, якою керує невидимий ляльковод, що уособлює собою темну сторону минулого, яке дало свій відбиток.
Сюжетна лінія вибудовується в атмосфері інформаційного насильства, втілений в образі старенького телевізора. Упродовж дійства він майже не вимикається і є джерелом перманентно поганих новин. Цим самим автор підкреслює, як насильницька модель поведінки стає одним з головних мотиваторів поводження людей у суспільстві і поступово перероджує соціум.
Вистава «Королева краси» щепкінців транслює у глядацьку залу складний театральний код, який буде досить цікаво досліджувати сучасному глядачеві. Вона вийшла сучасною виставою європейського формату і цікавою як для молодого так і більш дорослого покоління.
Дійові особи та виконавці: Морін Фолан – Анастасія Леміш, Мег Фолан – Крістіна Зограбян/Сергій Єрошкін, Пато Дулі – Олександр Середа, Рей Дулі – Владислав Писарев.
