Пам'ятаємо той переможний травень!.. Святкова колонна, на чолі якої чотири УАЗи з ветеранами, що тримають прапори Перемоги, рушає Петропавлівською. Під військові марші духового оркестру та вітальні скандування і оплески школярів, що вишукувалися живим коридором, колонна прямує до Меморіалу Скорботній матері.
Пам'ятаємо той переможний травень!..
Святкова колонна, на чолі якої чотири УАЗи з ветеранами, що тримають прапори Перемоги, рушає Петропавлівською. Під військові марші духового оркестру та вітальні скандування і оплески школярів, що вишукувалися живим коридором, колонна прямує до Меморіалу Скорботній матері. Керівники міста та області, ветерани покладають квіти до підніжжя пам’ятника, віддаючи данину загиблим.
Наступна зупинка – пам’ятний знак солдатам Війська Польського, що померли від ран у сумському госпіталі у 1943-1944 роках. До фігури солдата лягають квіти, керівники віддають честь.
Колонна рушає далі, до головного місця урочистостей – Меморіалу Слави. В руках ветеранів більшає квітів – це школярі дарують їх переможцям, що проходять повз них…
…Височіє над містом Воїн-переможець з щитом і мечем, горить у підніжжя Вічний вогонь, застигла Почесна варта. Тут, біля святого для кожного місця – тисячі і тисячі сумчан, які прийшли, аби віддати данину пам'яті загиблим та вшанувати живих.
На імпровізованому сценічному майданчику – мистецька розповідь про те, як сини і дочки йшли у пекло війни, як тужить за ними Батьківщина-мати, як згадують про вічно-молодих своїх дідів сьогоднішні онуки. А у небо злітають червоні кульки з георгіївськими стрічками – символом мужності та доблесті…
"Дорогі ветерани Великої Вітчизняної! Ветерани ратного та трудового фронтів! Сумчани!", - звертається до присутніх міський голова Геннадій МІНАЄВ. – "Як би ми сьогодні не хотіли, нашому покоління дуже важко відчути те неймовірне і з болем до щему щастя переможної весни 45-го року. Раз за разом переживати його дано лише Вам, дорогі ветерани. Вам і дітям тієї війни. Саме тому в ці дні у ваших очах стоять сльози. Сльози перемоги та сльози втрат".
Але нам дано відчути інше – неймовірну гордість за те, що ми нащадки покоління переможців.
"Гордість, відповідальність та обов’язок. Ці три почуття ніколи не дозволять нам забути захисників Брестської фортеці та блокадний Ленінград, визволителів Києва та партизанський рейд від Путивля до Карпат, солдат, які загинули у останні хвилини війни і в'язнів концтаборів, самовідданість тих, хто працював у тилу і стяг Перемоги над Рейхстагом!", - з хвилюванням у голосі говорить керманич міста. – "Ми зобов’язані пам’ятати і пам’ятаємо. Дякую вам, дорогі сумчани, за меморіальну дошку на честь Героя України Олексія Береста, яку ми встановили у минулому році. Дякую вам за обеліск в пам'ять про жертви концтабору, останки яких ми перепоховали".
Геннадій Мінаєв закликав усіх пам'ятати і кожну весну преклоняти голови перед тими, хто не дожив до Дня Перемоги, і бажати сили та здоров'я ти, хто сьогодні поруч з нами.
"Живіть довго, дорогі наші ветерани! І будьте певними у тому, що кожного року на вашу честь лунатимуть залпи салюту Перемоги!", - привітав він ветеранів. – "Зі святом, дорогі товариші! З Днем Перемоги!".
Перед ветеранами та Меморіалом Слави – проходить парад. Відкривають його військові ракетно-реактивного полку у гімнастерках, плащ-платках та касках Великої Вітчизняної війни. За ними – партизани Ковпака, медсестри, ліцеїсти, прикордонники, офіцери та солдати, випускники Сумського артилерійського училища, слухачі військової кафедри СумДУ – близько 700 учасників парад промарширували, віддаючи честь воїнам-переможцям Великої Вітчизняної. Завершився парад проходженням чотирьох ракетно-зенітних установок "Ураган".
